Історична довідка

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

Покровська сільська рада була заснована в 1918 році.

Після лютневої буржуазно- демократичної революції жителі Покровського з новою силою розгорнули боротьбу за землю. Наприкінці грудня 1917 року після першого Всеукраїнського з’їзду Рад в селі було створено революційний комітет до якого входили

Р.Я. Вороненко, І. П. Сердюк та ін. на початку січня1918 року загальні збори жителів обрали Раду селянських депутатів, до складу якої увійшли сільські активісти С. Н. Чернета,                  Г.Ю. Засядьвовк. Головою Ради було обрано К.П. Сивоконя. Рада організувала розподіл сільськогосподарського реманенту та худоби з економії, почали брати на облік куркульські землі.

      Історія Покровської сільської ради, її самобутність є часточкою історії нашої України. А історію творять люди, працьовиті -відданість та любов яких до рідної землі, заслуговують на велику повагу. А очолює її мудра й талановита людина, яка проявила себе, як умілий керівник і організатор фахівець своєї справи, якому під силу вирішення найскладніших завдань - наш сільський голова М.В. Хнюкало разом з депутатським корпусом та виконкомом.

Сьогодні ми маємо нагоду втілювати в життя надії і прагнення багатьох поколінь.

Сьогодні –ми господарі своєї землі!

Покровська сільська рада щоденною працею забезпечує сталу роботу нашої громади, дбає, щоб кожна людина наших сіл була почута, зігріта і оточена увагою. Від її відповідальності й конструктивної роботи, вміння знаходити спільну мову, вирішувати їх проблеми, а подекуди просто вислухати залежить думка населення про владу в цілому.  

 Покровська сільська рада за територією і населенням - одна з найбільших уНікопольському районі.

     На території  Покровської сільської ради діють: пожежно-рятувальна частина, поліцейська станція на якій працює поліцейський офіцер громади, а також є стадіони, дитячі спортивні майданчики, відкрито парк ім. П.І. Калнишевського, працюють п’ять загально освітніх середніх навчальних закладів, шість ДНЗ, відкрита Покровська ДЮСШ, збудовано водовід в селі Капулівка, відновлено освітлення вулиць населених пунктів в нічний час та зроблено багато різних добрих спав.

     Покровська дільнична лікарня з оздоровчо-реабілітаційним центром. ім. М.Т. Галайди, п’ять  сільських будинків культури та один сільський клуб, народний історико-краєзнавчий музей                    ім. П.І.Калнишевського, чотири амбулаторії ЗПСМ та два ФАПи,  п’ять  поштових відділення.

Створена мережа закладів торгівельного обслуговування населення. Села газифіковані є водопроводи, здійснюються міжміські автобусні сполучення . Все, що оточує нас – це результат  невтомної праці нашого керівництва.

На території Покровської сільської ради знаходиться святиня козацтва, єдине відоме в Україні козацьке поховання- могила кошового отамана Війська Запорозького Івана Сірка, а також на її землях містилось три Запорозькі Січі: Базавлуцька Січ 1594-1638рр.; Стара Чортомлицька Січ 1652-1709рр.;  Нова Січ1734-1775рр. де останнім кошовим отаманом був Петро Іванович Калнишевський. Нині вони спочивають під водами Каховського водосховища.

Майбутнє нашої громади прекрасне, тому що в ній живуть  творчі люди, привітні та доброзичливі. Хотілося б  щоб кожен з розумінням цінував те ,  як влада створює всі комфортні умови для гідного життя і розвитку особистості.

Покровська сільська рада бажає усім любові до рідного краю, віри у свої сили, у відродження України, у краще заможне життя людей нашої славної громади.

Серед розложистих берегів Каховського водосховища розкинулося мальовниче село Покровське славне своїм історичним минулим.

Центр Покровської сільської ради – с. Покровське.

Наше село - рідна , священна земля наших дідів і прадідів!

З сивої давнини бере початок історія нашого краю.

Село Покровське розташоване на березі Каховського водосховища за 30 км. від  м. Нікополя. Покровське завжди було в центрі історичних подій. Наша земля давала наснагу , силу й волю славному козацькому роду.

 Заселення цієї місцевості ,на якій розташоване село, припадає на 1734 рік, коли тут, після зруйнування Січі, на острові Чортомлик оселилися запорожці і заснували Нову Січ(1734-1775рр), де останнім кошовим отаманом  був П.І. Калнишевський.  Нова Січ була багатолюдним містом, де мешкало 2117 козаків і жителів. Село Покровське – спадкоємець останньої ЗапорозькоїСічі.


     Рідне село ... Скільки цікавого, видатного, славного пов'язано з ним.

 

Покровське, відоме своєю мальовничістю, привітністю і гостинністю

жителів, завжди привертало до себе увагу науковців, письменників, художників. Гостями села були: В. Зуєв, О. Стороженко, О. Афанасьєв - Чужбинський, І. Репін, В. Сєров. Тут обдумував свою «Поему про море» письменник і кінорежисер О. Довженко.

      Побувавши на колгоспних збора О. Довженко зробив такий запис: «Дивлюся на колгоспників. Розумні, добрі люди. Дисципліновані трудяки... Скільки праці вклали вони в степах України... Позаздрити треба і багато чого повчитись би у них». Горді покровці і з того, що під час поїздки на Україну у 1843 році.

   Тарас Григорович  Шевченко відвідав Покровське, малював церкву Покрови, цікавився козацьким краєм. Зібраний матеріал використав поет у своїх творах, зокрема у поемі «Сліпий», «Розрита могила» та інших.

Був час, коли ми мріяли  побачити своє рідне село відродженим, мальовничим і привітним, як писали про нього  величні люди.

Сьогодні наше рідне село- маленька Європа в Україні.

 

Село Капулівка

Село Капулівка розташоване за 20 кілометрів  на південний захід від Нікополя на високому правому березі Каховського водосховища , там, де Капулівська затока -  колишня річка Чортомлик- впадає  в Каховське водосховище. Капулівка – одне з найстаріших поселень на території Нікопольського району.

    В селі Капулівці виявлено поселення та могильники ранньо – мідного віку ( кінець ІV - початок ІІІ тисячоліття до н.е.) з рештками бронзоливарного виробництва. Досліджено також поселення скіфського часу( ІІІ ст.. до н.е.) та черняхівської культури ( ІV- V ст. н.е.).

Ці благодатні місця з щедрою природою на краю Дніпровських плавнів люди охоче заселяють ось уже понад п’ять тисяч років . Археологічні розкопки свідчать, що тут були стоянки первісних людей доби неоліту наприкінці четвертого тисячоліття до н. е.

      З четвертого століття до нашої ери ідо шостого століття н.е. ці землі були центром Скіфії. На лівому березі Дніпра, навпроти Капулівки, знаходилась столиця Скіфії, а напівніч від села, на степовому просторі Правобережжя, починалися Гери- легендарне місце, описане ще батьком Геродотом, де царські скіфи ховали своїх вождів та насипали над ними величні кургани.
      У 17 – на поч. 18 ст. (1652-1709рр.)тут знаходилася Чортомлицька Січ- найвідоміша з семи січей – столиця запорозького козацтва, збудована запорожцями в 1652 році за 15 верст нижче по Дніпру від Микитинської, там, де річка Чортомлик (звідси назва Січі) впадала у Дніпро, , у вдалому для оборони місці. Ця Січ була центром Запорозької вольниці в героїчні часи національно – визвольної війни.

Саме з Чортомлицькою Січчю пов’язане ім’я легендарного кошового отамана Івана  Дмитровича Сірка. Могила Івана Сірка – святе місце не лише жителів Капулівки, а це ще й курган державного значення.


     Про Капулівку розмова особлива. В творах Д. Яворницького,
В. Голобуцького недвозначно говориться про те, що Базавлуцька Січ була там, де знаходиться нині Капулівка отже село  Капулівка бере свій початок не з Базавлуцької Січі(1594), а набагато раніше.

 Не маємо підстав сумніватися дослідженням А.О. Скальковського. Якщо так, то заснування с. Капулівки сягає, при наймі 1576 року, коли 20 серпня цього року король польський Стефан Баторій видав козакам Грамоту про вольності козацтва( тоді, за твердженням А.О. Скальковського Січ в Капулівці вже існувала). Подаємо план Старої Січі в с. Капулівка, зроблений О.А. Скальковським на основі археологічних досліджень: « Ми цілковито упевнились після огляду місцевості, що вона/Січ/ була на острівці річки Чортомлик, яка з’єднувалась із Дніпром рукавом його або річки Павлюка. Його досі називають Старою Січчю і йменували так у Коші пізнішої Старої Січі, що був тут же, але на материку, як можна пересвідчитися з доданого плану». /ст.. 220/
Все вищесказане є підтвердженням того, що біля с. Капулівки було три Січі: Баторієва, Базавлуцька і Чортомлицька, а значить Капулівка є найстарішим козацьким поселенням Нікопольщини.
 


                            

                Історична довідка Приміської сільської ради.


         У 1958 році на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР, за клопотанням районної ради була утворена Менжинська сільська рада (з 2016 року- Приміська сільська рада)
В цьому ж році до неї була приєднана Катеринівська сільська рада, а у лютому 1959 році - Кам’янська сільська рада.
В 1960 році до Менжинської сільської ради були приєднані ще дві сільські ради – Олексіївська і Чкалівська. На цей період до Менжинської сільської ради входило 9 населених пунктів : Ізобільне, Менжинське, Кисличувате, Олексіївка, Південне, Піонерське, Старозаводське, Червоноармієць і Чкалове.
В них налічувалось понад 3,5 тис. господарських дворів і проживало 8576 чол.
       Поступово чисельність населення зростала і на початку 80-их років вона складала майже 12 тисяч чоловік. Усі ці верстви населення представляли 120 депутатів сільської ради. На території сільської ради були розташовані - колгосп ім..К.Маркса, відділення відкормрадгоспу, відділеня Куйбишевської птахофабрики, дві середні школи, чотири початкових школи, два ССТ, дві дільничі лікарні, три бібліотеки, три сільських клуби, підприємства побутового обслуговування і інші установи.
       У 60-х роках і на початку 70-х років перестали існувати невеликі, так звані неперспективні села: Ізобільне, Кисличувате, Піонерське, Червоноармієць. Наприкінці 80-х років почалося розукрупненя Менжинської сільської ради і на сьогодні сільській раді підпорядковані населені пункти Менжинське, Олексіївка, Старозаводське. У них налічується: сільських дворів 2138 і проживає 5715 чол, із них пенсіонерів - 1714 чол. , молоді 18-30р - 1124 чол.
       Згідно архівних даних с. Менжинське, де сьогодні розташоване приміщення Менжинської сільської ради, було засноване в 1953 році.
С. Старозаводське було переймоване в 1948 році, а до цього воно називалось с. Червона Балка.
        Історія виникнення с.Олексіївка сягає на декілька століть назад. В 1778 році на цьому місці було засноване с. Чортомлик. А в 1906 році на честь народження сина царя Миколи II – Олексія, село Чортомлик було перейменоване в с. Олексіївка. В більшості своїй основним заняттям мешканців усіх трьох населених пунктів було сільське господарство.
        У 1924 році на території с. Олексіївка була заснована перша артіль, яка називалась «Дніпрові лимани», а в 1926 році утворилось 6 подібних артілей.
Після реорганізації в 1929 році остаточно було створено дві сільськогосподарські артілі, які називались : «Дніпровий лиман» та «Вільне життя».
        В 1930 році під час масового проведення колективізації на селі, в                      с Олексіївка було організовано колгосп «Дніпрельстан», на території                    с. Старозаводське утворено колгосп ім. Калініна. 01.01.1950 року після об’єднання п’яти колгоспів на території Менжинської сільської ради було утворено колгосп ім. К. Маркса. 04.05.2000року в зв’язку з реорганізацією колгоспу ім. К.Маркса було утворено ПП «Пектораль», яке й існує по теперішній час.


       Знаменними подіями в житті територіальної громади було будівництво двох середніх шкіл в селах Менжинське і Олексіївка, які були введені в експлуатацію відповідно в 1976, 1984 роках, дитячих садків в селах Менжинське і Олексіївка, торговельних комплексів, доріг з твердим покриттям.
       До знаменних подій сільської громади можна віднести газифікацію всіх трьох населених пунктів сільської ради на протязі останніх 15-ти років.
Сучасним здобутком і виглядом сіл сільської ради слід завдячувати працьовитості колишніх сільських голів: Івана Ісайовича Білого, Солянко Володимира Матвійовича, Олександра Федоровича Фоменка, Веніаміна Андрійовича Панфілова, Олександри Максимівної Тимошенко, Людмили Петрівни Срібної


        Не менша заслуга в цьому і колишніх керівників господарств: Олійника Петра Федоровича, Галайди Миколи Терентійовича, Марущака Анатолія Максимовича, Мордачова Олександра Миколайовича. Особливо відзначився в вирішенні соціальних питань Марущак Анатолій Максимович, який, не будучи педагогом був нагороджений знаком “Відмінник народної освіти” ( за будівництво шкіл і дитячих садків). Очолюючи правління колгоспу імені К.Маркса, Анатолій Максимович за тих скрутних умов вишукував кошти на будівництво тротуарів, доріг з твердим покриттям, газифікації населених пунктів, будівництва об’єктів соціального призначення.

       Як результат, у 1983 році село Менжинське першим в районі було нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР за зразковий благоустрій. Видатною особистістю і гордістю сільської громади є Бабак І.І.- Герой Радянського Союзу в роки Великої Вітчизняної війни, льотчик винищувач, який за період війни знищив 37 фашистських літаків.

Новософіївська сільська рада

Село Новософіїка- центр сільради. Знаходиться в балці, лівій притоці річки Солоної. Засноване у 80 роках 19 століття. Сучасне село Новософіївка отримало свою наазву в 1946 році після ліквідації Сталіндорфського національного району. Масово заселятися Новософіївка стала після завершення  Другої світової війни.

У 1891 році при першому переписі  населення  навколо Новософіївки існували  німецькі колонії. До нас німці приїхали з Голландії. Почалася настройка сіл. П’ятихатки, Ольгіно, Новософіївка. Була побудована цегельня, потім почали будувати будинки. На самому старому будинку зберігся рік забудови-1881рік.. з колонії виникла Новософіївка- нині українське село, назване жіночим іменем, поширеним особливо в минулі часи.

 Село Путилівка розташоване у верхів’ї мокрої балки, правої притоки річки Солоної. Засноване після громадянської війни на місці колишніх поселень німецьких та єврейських колоністів. До нашого часу збереглися довоєнні будівлі. Назване на честь славного робітничого колективу Путилівського заводу м. Ленінграда, який в той час випустив перші трактори для сіл.

         Село Хмельницьке розташоване в центральній частині району, виникло в першій половині  20 століття. Назване на честь великого сина  України Б. Хмельницького, який в цих краях формував полки для боротьби з польською шляхтою.

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь