Як навчити дітей бути відповідальними громадянами онлайн-простору?
Усі ми хочемо, щоб наші діти мали світле майбутнє. Тож батькам варто визнати той факт, що діти мусять постійно розвиватись як у реальному світі, так і у віртуальному. Та як зробити світ технологій середовищем успіху для них? Анастасія Апетик, незалежна консультантка з онлайн-безпеки, розробниця освітніх програм із цифровізації, засновниця ГО «МІНЗМІН», радить батькам та вчителям книжку «Цифрові громадяни. Як виробити здорові диджитал-навички у ваших дітей», яка нещодавно з’явилася в українському видавництві Yakaboo Publishing.
Про батьків, дітей та інтернет
Мені вдалося навчити близько мільйона дорослих українців цифрових навичок та основ цифрової безпеки. Проте доволі часто доводиться чути від моїх студентів про їхні «больові точки» під час комунікації з дітьми про світ онлайн.
Вони розповідають, що кожного дня стикаються з викликами онлайн-навчання та проблемами безпеки дітей в інтернеті. Цілком природно в дорослих виникають запитання про те, скільки часу дитина має проводити в мережі, коли варто дитині давати смартфон та дозволяти онлайн-ігри. А також як мотивувати дитину споживати не лише розважальний, але й корисний контент. Батьків також турбує майбутнє дитини, її майбутня професія та робота: чого потрібно зараз навчити дитину, щоб вона була в майбутньому успішною.
Сьогодні 90% робочих місць потребують цифрових навичок, а до 2030 року 80% населення в ЄС повинні володіти базовими цифровими навичками.
Але де ж цього навчають? Тут я чую звук цвіркунів та тишу, а мої студенти часто кажуть, що їх цього не навчали в школі чи університеті, тож як вони можуть навчати своїх дітей?
Річ у тім, що починати навчати дітей основних цифрових навичок мають батьки, звісно, у динамічному тандемі з освітянами. Але як у батьків, так і у вчителів немає доброї бази, з якою можна було б готувати дітей бути громадянами цифрового світу.
Путівник цифровим світом
Книжка «Цифрові громадяни. Як виробити здорові диджитал-навички у ваших дітей» експерта з цифрової освіти Річарда Кулатти дає дорослим змогу розширити свій цифровий світогляд та пропонує позитивну основу для підготовки дітей до життя у світі онлайн. Суть цієї підготовки полягає в розвитку п’яти якостей, якими має володіти кожен громадянин цифрового світу:
- Збалансованість — вміти використовувати технології залежно від потреб.
- Поінформованість — відрізняти правдиву інформацію від неправдивої.
- Інклюзивність — робити так, щоб інші розуміли, що їх у віртуальному просторі поважають. Свідомі цифрові громадяни знають, коли треба припинити бути пасивними спостерігачами та заступитися за когось.
- Активність — використовувати технології для зміцнення відносин у сім’ї та побудови ефективної комунікації в громадах.
- Усвідомленість — побудова безпечного онлайн-простору. Від фізичної безпеки до збереження приватності та побудови онлайн-репутації.
Про важливість комунікації з дітьми
Якщо ви очікуєте від книжки чіткої інструкції на кшталт «10 кроків для того, щоб мої діти були успішними цифровими громадянами» — її тут не має, я вас розчарую. Але як експертка скажу, що її насправді не існує. Бо секрет навчання цифрових навичок полягає в комунікації.
Все починається з розмови. Книжка розкриває принципи, на яких варто будувати комунікацію з дітьми про використання гаджетів, застосунків, онлайн-ігор чи перегляду контенту, а також розкриває цікаві лайфхаки для розумного вибору мобільних застосунків.
Мені дуже імпонує, що в цій книжці немає поділу на окремі розділи для батьків, освітян чи лідерів громад. Бо філософія цифрового громадянства — це екосистема з впровадження цифрової культури в життя дітей. Реальний цифровий добробут — це те, як ми використовуємо технології, щоб жити краще та покращити життя людства. Це те, як ми їх використовуємо, щоби будувати здорові стосунки з родиною, вчителями та друзями, щоб швидко знаходити правильні джерела інформації, дізнаватися нове й ухвалювати правильні рішення. Це про правильний баланс між життями онлайн і офлайн.
Погляньте на назви кожного розділу книжки: «Цифрова дисфункція», «Нагальна потреба в цифровому громадянстві», «Збалансованість. Як використовувати технології на наших умовах», «Поінформованість. Як стати досвідченими користувачами інформації», «Інклюзивність. Як балансувати різні погляди з повагою до всіх», «Активність. Як використовувати технології, щоб зробити наші спільноти ліпшими», «Усвідомленість. Як створити безпечний простір онлайн», «Цифровий добробут — командний вид спорту». Хіба ми можемо про якісь із цих тем говорити лише в школі чи лише вдома? Кожна сторінка книжки звертається до дорослих, які можуть вплинути на формування юної особистості із цифровим світоглядом. Тому в кожному розділі містяться готові запитання та поради щодо всіх тем на основі досліджень та думок експертів, щоб дорослим було легше розпочати розмову з дитиною про життя в цифровому світі.
Хоча книжка побудована на закордонному досвіді, історії, які стосуються цифрового громадянства дитини, абсолютно відповідають українським реаліям, адже у віртуальному світі всі ми є громадянами однієї цифрової країни.
Наприклад, сучасний підхід у протидії кібербулінгу, який вже кілька років імплементується в Україні: з ним потрібно боротись і розповідати дітям, чому булінг в інтернет-просторі так само ганебний та неприйнятний, як і у фізичному. Автори слушно зауважують: згідно з біхевіористичними дослідженнями, якщо ми хочемо змінити поведінку дитини, потрібно не забороняти, а запропонувати альтернативу. У книжці є приклад: у Піттсбургу група дітей започаткувала рух, мета якого — навчити одне одного доброти. Дівчата Джулія й Амелія з початкової школи Авонворт прийшли до вчителя з ідеєю про кампанію, яка вчитиме їхніх однокласників бути добрішими одне до одного, а не булити. Вони вирішили зробити футболки з простим текстом: «Будь добрим малим» (Be the Kind Kid). Разом з іншими школярами Джулія й Амелія поширили понад 50 000 футболок зі своїм простим, але сильним меседжем. На їхню думку, бути добрим малим в онлайні — це вміти швидко запросити й долучити до своєї спільноти людину, яка почувається покинутою. І це спрацювало.
Так само в одній школі у Лос-Анджелесі освітяни не стали вимагати в дітей припинити кібербулінг — вони почали їх вчити бути добрими онлайн-друзями й для цього запустили ініціативу «Будуємо кібердружбу». Школярі практикувалися в написанні обдуманих повідомлень, вчилися дослухатися до думки інших, а також тренувалися правильно створювати пости, щоб формувати приємне й корисне онлайн-середовище. Учасники цієї програми досліджували різні ролі, які можуть мати в цифровому просторі, й вчилися розуміти, що їхні дії можуть позитивно вплинути на друзів і широку онлайн-спільноту.
Отже, дорослих у всьому світі однаково турбує, як навчити дітей цифрового балансу, як створити безпечний пошук інформації для них в інтернеті та з якого віку починати їхнє знайомити з інтерактивним всесвітом. Крім цього, у книжці ви знайдете зручні готові приклади угод про використання девайсів удома та в школі, які можна використовувати в Україні.
Автор книжки наголошує на тому, що про цифрові навички з дітьми потрібно говорити не раз на рік, а постійно, і розвивати їхнє технологічне мислення.
Як експертці мені дуже імпонує ця думка, адже комунікація — це постійний процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями) між людьми, тож батькам та освітянам потрібно вчитися спілкуватися з дітьми про цифровий світ, і говорити не лише про проблеми чи безпеку, але й про можливості, які відкриває світ онлайну та технологій.
Освітянам про дистанційне навчання
Футурист Елвін Тоффлер якось сказав: «У XXI столітті неграмотними будуть не ті, хто не вміє читати й писати, а ті, хто не може навчитися, розучитися та навчитися наново».
Кожен вчитель, навчаючи дітей, стикається з різними «монстриками диджиталізації», які їх лякають та створюють труднощі у викладанні, особливо після переходу на дистанційне навчання після COVID-19 та під час активної фази війни. Книжка саме стане в пригоді тим освітянам, які хочуть бути на одній хвилі з учнями онлайн та робити навчання цікавішим, ефективнішим. Зокрема, автор акцентує на тому, що якщо представник освіти чогось не знає чи не вміє, то просити допомогу — це нормально та необхідно. Можна навчатися та отримувати підтримку від неприбуткових організацій, дослідників із галузі освіти та експертів у різних галузях, навіть від власних учнів. У книжці ви більш детально зможете ознайомитись із принципами побудови таких партнерств заради ефективного цифрового навчання, а також дізнаєтеся про лайфхаки з організації онлайн-навчання.
Кому варто читати цю книжку
- батькам
- освітянам
- керівникам шкіл, дошкільних та позашкільних навчальних закладів
- державним управлінцям у сфері освіти
- бібліотекарям
- розробникам освітніх продуктів (навчальних відео, онлайн-курсів, навчальних програм) для дітей
- лідерам громад
Кому не варто читати
- фанатам філософії «дитину всього має навчити держава»
- батькам, які вважають що цифрової безпеки мають навчати лише в садку чи школі
- освітянам, які сповідують принцип «а в мої роки ми без комп’ютерів та телефонів навчалися, і було чудово»
Підсумок:
Автор аргументовано доведе вам, що дітям потрібно допомогти стати освіченими та відповідальними цифровими громадянами, оскільки міграція з реального світу в цифровий — це фундаментальна зміна в житті наших дітей. Цифрова грамотність має стати нашою національною конкурентною перевагою.
