Електронна демократія в Україні: вчора, сьогодні, завтра
Поняття «електронна демократія» чи «е-демократія» упродовж останніх років більшою чи меншою мірою увійшла у вжиток в Україні. Якщо ще декілька років назад їх використовували здебільшого представники ЗМІ, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадські активісти, то сьогодні вони для багатьох пересічних громадян стали звичними словосполученнями у буденному спілкуванні.
Завдяки законодавчому впровадженню та подальшій популяризації електронних петицій та електронних звернень, ситуація в площині е-демократії помітно покращилась. Поява електронних петицій на загальному тлі збільшення кількості користувачів традиційно популярних в Україні соціальних мереж певною мірою сприяла й збільшенню кількості електронних звернень та жителів громад, які підтримали відповідні е-петиції. Втім, як засвідчує практика, флагманами е-демократії здебільшого є територіальні громади великих міст. Що стосується громад сіл та селищ, то сьогодні значна їх частина потребує дещо більшої уваги, передусім збоку тих проектів міжнародної технічної допомоги, які фінансують та/чи реалізують проекти в Україні за напрямком е-демократії.
Що ж собою являє е-демократія, які завдання вона дозволяє виконувати сьогодні та зможе виконувати у найближчій перспективі?
Словосполучення «електронна демократія» у вузькому розумінні здебільшого сприймається як застосування інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ) для забезпечення прав громадян чи їх електронний супровід. Це означає, що традиційний спосіб подання заяв, звернень, запитів від громадян до органів влади чи місцевого самоврядування змінюється на електронний. А це своєю чергою, відкриває додаткові можливості та зручності (контроль за станом розгляду питання, швидкість зворотного зв’язку тощо).
Що стосується е-демократії у широкому розумінні, то вона передбачає залучення громадян до вирішення різноманітних суспільно-політичних завдань за допомогою сучасних ІКТ. За такого підходу інструменти е-демократії відкривають для громадян не лише розширені можливості, але й дозволяють:
- посилити участь, ініціативність та залучення громадян на національному, регіональному та місцевому рівнях до публічного життя;
- покращити прозорість процесу прийняття рішень, а також підзвітність демократичних інститутів;
- покращити зворотну реакцію органів влади та місцевого самоврядування на звернення громадян;
- сприяти публічним дискусіям та привертати увагу громадян до процесів прийняття компетентними органами відповідних рішень;
- швидше і якісніше розвивати горизонтальні зв'язки, а також посилювати вплив громадськості на владу та ухвалювані нею рішення.
Упродовж останніх років інструменти е-демократії найбільш динамічно розвивались на рівні органів місцевого самоврядування передусім міських територіальних громад. З-поміж широкого спектру інструментів е-демократії найчастіше на сайтах міських рад використовуються:
- відкриті дані, у т.ч. й відкриті бюджети;
- онлайн трансляції пленарних засідань сесій ради та виконавчих комітетів;
- електронні консультації;
- громадські слухання онлайн;
- е-голосування;
- розсилання корисної інформації;
- платформи взаємодії (контактні центри);
- бюджети участі або громадські бюджети онлайн;
- електронні петиції.
Зверніть увагу! Останні три інструменти е-демократії набули найбільшої популярності передусім в українських містах. Така географія затребуваності інструментів е-демократії має свою низку відповідних причин та умов.
Як засвідчує практика, для органів місцевого самоврядування завжди існує вибір між вартісним, дешевим і безкоштовним сервісами та ІТ-рішеннями. Звісно, вибір залежатиме від наявних у громади ресурсів. Втім, як показують результати деяких досліджень, більшість міських громад віддає перевагу таким безкоштовним інструментам і платформам як «Єдина система місцевих петицій», «Розумне місто», «Відкрите місто» [2].
Важливо! Більшість інструментів е-демократії дозволяють забезпечити щонайменше три виміри демократичності будь-якого органу влади чи місцевого самоврядування: прозорість, підзвітність, участь.
Адже сáме за допомогою доступних і прозорих інструментів можна ефективно впливати на стан та розвиток як територіальної громади, так і держави в цілому.
Незважаючи на низку наявних переваг, електронний формат взаємодії на різних рівнях влади та громадськості має й свої ризики. До них, зокрема, варто віднести:
- незначну залученість осіб старшого покоління та мешканців сіл;
- страх перед можливим викраденням чи незаконним збором та використанням персональної інформації;
- ● недовіру до цих інструментів через можливість зловживання ними зі сторони влади.
З огляду на цю обставину, органам влади та місцевого самоврядування варто шукати оптимальні варіанти поєднання онлайн і оффлайн форм демократії та належним чином організованої інформаційно-просвітницької роботи, демонстрації свого бажання та вміння адекватно реагувати на використання громадянами інструментів е-демократії.
Зважаючи на те, що інструменти е-демократії стають частиною життя все більшої кількості громадян, слід очікувати, що з їх допомогою й надалі відбуватиметься значний вплив на порядок денний органів влади, на долучення громадян до розвитку самоврядування у громадах та держави загалом. Такий висновок принаймні можна зробити, зважаючи хоча б на ту обставину, що лише упродовж першого року епідемії коронавірусної хвороби у популярних в Україні соціальних мережах кількість акаунтів зросла більш ніж на 1,7 млн. одиниць. Поруч з цим, з огляду на низку подій лише упродовж минулого року, можна завбачити, що кількість громадян України, які мають доступ до популярних Інтернет-ресурсів продовжуватиме збільшуватись.
Варто знати! Впровадження та забезпечення функціонування інструментів е-демократії перш за все у сільських територіальних громадах вже сьогодні вважається не тільки індикатором демократичності їх органів місцевого самоврядування, але й інвестиційної привабливості громад, а відтак далекоглядним кроком в успішне їхнє майбутнє.
Незважаючи на позитивну тенденцію у запровадженні та розвитку інструментів е-демократії, законодавча база, яка їх унормовує, потребує змін та доповнень. Передусім це стосується низки підзаконних актів, що своїм змістом як за переліком визначених ними заходів, так і строків для їх здійснення втратили свою актуальність. Поруч з цим, потребують змін та доповнень й деякі базові закони. Зокрема, це ті, що передбачають можливість застосування того чи іншого інструменту е-демократії, а також й ті, що сьогодні унормовують певні інструменти місцевої демократії, які згодом може бути трансформовано в електронну площину. Як ми бачимо, місця для подальшого розвитку е-демократії в Україні вистачає. У зв’язку з цим постає цілком логічне запитання: хто і що міг би за цим напрямом зробити? Звісно, що в рамках однієї публікації дати вичерпну чи деталізовану відповідь на таке запитання було б нереальним завданням, втім, визначити в більш-менш чітких обрисах місце та роль основних інституцій, причетних до е-демократії, виглядатиме цілком оптимістично. Які ж заходи для подальшого розвитку е-демократії могли б здійснювати відповідні компетентні інституції у найближчу та більш віддалену перспективу? Сподіваюся, що розібратися з цим питанням нам деякою мірою зможе допомогти наведена нижче таблиця.
№ з/п |
Найменування компетентної інституції |
Перелік орієнтовних заходів для подальшого розвитку е-демократії |
1 |
Пілотні та інші зацікавлені територіальні громади, їхні ОМС |
Участь в пілотних проектах. Впровадження та апробація інструментів е-демократії на локальному рівні, підготовка пропозицій щодо удосконалення їх організаційно-правового, технічного та іншого забезпечення |
2 |
Експертне середовище |
Фахова участь в нормотворчих роботах, публічних та інших заходах (наради, семінари, консультації тощо) в контексті договірних чи інших зобов’язань |
3 |
Обласні, всеукраїнські асоціації органів місцевого самоврядування |
Узагальнення на регіональному та національному рівнях практики впровадження інструментів е-демократії, підготовка пропозицій щодо удосконалення відповідного законодавства. Участь у розробленні проекту національного концептуального документу з питань е-демократії |
4 |
Проекти міжнародної технічної допомоги та/чи відповідні програми, що реалізуються в Україні, які предметно займаються питаннями е-демократії |
Адресна реалізація пілотних проектів. Збір, аналіз, узагальнення результатів реалізації означених проектів, забезпечення моніторингу за практикою застосування на національному та локальному рівнях відповідних інструментів е-демократії. Підтримання ефективної комунікації з профільними міністерством та комітетом Верховної Ради України з питань спільного розроблення проекту національного концептуального документу з питань е-демократії та внесення змін до чинного законодавства |
5 |
Міністерство цифрової трансформації України |
Забезпечення ефективної комунікації між компетентними та іншими зацікавленими інституціями, координація їх діяльності щодо спільного розроблення проекту національного концептуального документу з питань е-демократії та актуальних змін до чинного законодавства з означених питань. |
6 |
Кабінет Міністрів України |
Затвердження національного концептуального документу з питань е-демократії. Внесення як суб’єктом законодавчої ініціативи до Верховної Ради України відповідного законопроекту щодо удосконалення правової основи та організаційного забезпечення функціонування в Україні інструментів е-демократії |
7 |
Профільний комітет Верховної Ради України |
Підготовка для подальшого прийняття внесеного Кабінетом Міністрів України законопроекту з питань удосконалення в Україні інструментів е-демократії |
8 |
Верховна Рада України |
Прийняття необхідних законодавчих змін, спрямованих на удосконалення правової основи та організаційного забезпечення функціонування в Україні інструментів е-демократії |
Також для усіх вказаних вище компетентних інституцій буде актуальним спільне проведення (з різним суб’єктним складом організаторів) різноманітних за форматом та змістом тематичних публічних заходів.
Звісно, це лише орієнтовні заходи, які у різних варіаціях та поєднаннях могли б здійснюватися означеними вище інституціями. Їх перелік може бути значно ширшим. Все залежатиме від того, наскільки компетентні інституції в процесі комунікації зможуть досягати компромісу з відповідних питань, а узгоджені домовленості практично втілювати.
Органи місцевого самоврядування територіальних громад, жителі яких згодом ставатимуть користувачами розширюваного набору електронних сервісів, у т.ч. й інструментів е-демократії на локальному рівні, потребуватимуть належної методичної, технічної та іншої підтримки. Для цього зацікавленим інституціям (щонайменше асоціаціям, проектам МТД, Мінцифрі) на основі вивчення результатів кращих практик впровадження та використання в територіальних громадах інструментів е-демократії потрібно буде розробляти відповідні методичні рекомендації, розміщувати їх для відкритого доступу та/чи здійснювати адресне розсилання. За такого підходу зацікавлені громади зможуть зекономити час та ресурси для впровадження у себе необхідних інструментів е-демократії та почати відстежувати їх ефективність на практиці. Адже, без належно здійснюваного моніторингу часто-густо складно виявити та з’ясувати недоліки функціонування того чи іншого інструменту е-демократії.
І наостанок декілька слів із поглядом у невіддалене майбутнє е-демократії. З наведеного вище неважко побачити, що інструментам е-демократії є куди розвиватися, як існуючим, так і згодом запровадженим. Втім, не вистачає деяких речей. І це не проблема, якщо охочі інституції поставлять перед собою необхідні завдання та своєчасно їх виконають. А це своєю чергою, на мою думку, сприятиме тому, що усі трансформовані в електронну площину інструменти місцевої демократії будуть практично задіяними не лише міськими та селищними, але й усіма сільськими територіальними громадами.