Дезінформація. Пропаганда. Агітація.
Те що вже відомо, не є відомим для багатьох, якось зауважив Аристотель. Визначимося з тим, що нам відомо про дезінформацію, пропаганду та агітацію, до прикладу, на рівні тлумачення понять.
Дезінформація – це викривлені, спотворені дезінформатором факти та судження, сукупність таких фактів та суджень.
Пропаганда – це розповсюдження фактів, суджень, аргументів та ідей. Славнозвісний Піар (PR) то є брат-близнюк пропаганди.
Агітація – це заклик, спонукання до дій, до активності.
Визначення розбіжностей та спільних складових.
Якщо розглядати ці поняття стало, не переводячи їх в процеси, то розбіжності очевидні.
Дезінформація – це сукупність спотворених фактів, суджень та ідей. Пропаганда – це усе розмаїття методів, прийомів та джерел розповсюдження фактів, суджень та ідей. А агітація – це один з методів розповсюдження фактів, суджень та ідей, належить до арсеналу пропаганди.
Спільними складовими, вочевидь, виявляються факти, судження та ідеї, їх сукупність. Саме вони є об’єктами з якими працює дезінформація, до яких застосовує свої методи та підходи пропаганда.
Також можна вважати спільною спрямованість процесів, в які перетворюються наведенні поняття. Усі ці процеси мають за мету – вчинення впливу на особу або спільноту.
Характер впливу на особу та спільноти.
В процесі створення дезінформації, спотворення фактів, суджень та ідей, спрямоване на те, щоб викликати потрібні реакції у тих, хто буде споживати дезінформацію.
Очікувані реакції можуть бути на рівні зміни переконань, зміни психо-емоційного фону, вчинення або не вчинення певних дій, тощо.
В процесі пропаганди забезпечується системне, спрямоване та широке охоплення спільнот, за рахунок чого, потрібні реакції можуть підсилюватися, виникати прогнозовано в часі та на потрібній території, у потрібної кількості осіб або спільнот.
В процесі агітації провідною очікуваною реакцією є певна дія або визначена форма активності з боку агітованих осіб або спільнот. Процес агітації сповнений зрозумілими інструкціями та чіткими вказівками щодо дій та форм активності, супроводжується прямими закликами та спонуканням.
Можливі методи та шляхи попередження негативного впливу.
Перед тим, як оцінити вплив зазначених вище процесів на особу або спільноту, потрібно визнати, що цей вплив існує, окреслити його спрямування та наслідки.
Розпочати можна із запитань. Запитання – як метод, до прикладу.
Виключно для практики, складемо якісні запитання до умовної тези, яка могла прийти до нас зі стрічки соціальних мереж або з місцевого радіоефіру, чи промайнути текстом на флаєрі з поштової скрині або на біл-борді, тощо.
Умовна теза. Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) вважається медиками-науковцями шкідливим міфом.
Що тут є фактами? Таким може бути одне з перших запитань.
Існують різні способи життя, один з них – здоровий. Існують медики-науковці. У медиків-науковців може бути якесь судження про здоровий спосіб життя. Спосіб життя має вплив на стан здоров’я.
Що тут є судженням?
Присутні оціночні судження. Якась спільнота оцінюється як медики-науковці. Якийсь спосіб життя – як здоровий. Вплив цього способу на життя оцінюється як шкідливий. Сама наявність такого способу життя оцінюється як міфічна.
Чи має ця теза вплив та на що саме?
Теза впливає на якість сприйняття особою самої ідеї (концепції) здорового способу життя.
Чим вплив окреслений, як реалізується?
Теза, за змістом, атакує популярну ідею ЗСЖ оціночними судженнями та дискредитує її.
Присутні маніпулятивні прийоми: експертний тиск (автори судження медики-науковці(!)), узагальнення (судження від усіх медиків-науковців, без посилання на персон та їх науковий ступень), заперечення існування самої ідеї ЗСЖ (оцінка ідеї ЗСЖ як міф), тощо.
Які наслідки впливу?
У особи виникає сумнів у власних переконаннях та сприйнятті ЗСЖ як концепції. Оскільки здоров’я є особистою цінністю, дискредитація способів убезпечення цієї цінності викликає занепокоєння, тривогу.
Такий психо-емоційний стан є дискомфортним. Особа в такому стані, з досить високою вірогідністю, прагнутиме щось вдіяти, щоб позбавитися цього стану.
На запитання що слід вдіяти (?) змістовно та чітко відповідає агітаційна складова, яка обов’язково буде супроводжувати таку або подібні тези.
За змістом, до прикладу, це може звучати як такий собі перелік інструкцій, вказівок та закликів:
- Час позбавитися ілюзій! Довіряйте своє здоров’я лише професіоналам!
- Наш фітнес-центр…, наша клініка…, наша аптека… чекають на вас!
- Перших 10 відвідувачів щодня отримують дисконт в 5% на усі послуги та товари!
Складати та ставити запитання важко. Іноді це навіть засуджують люди з близького до вас оточення, спільноти до яких ви причетні за статусом.
Але ж перед тим як відчувати дискомфорт, піддавати сумніву власні переконання та вчиняти якісь дії, додамо зусиль та складемо якісні запитання. І самі знайдемо відповіді на них.
Запитання по фактам. До кожного з визначених фактів складемо запитання.
• Що я розумію під ЗСЖ, с чого для мене складається ця ідея (концепція)?
• Які є тлумачення ідеї ЗСЖ, що мають походження з достовірних джерел?
• Чи існують спільноти медиків-науковців, які досліджують ЗСЖ та його вплив на здоров’я?
Запитання по судженням. Наявні оціночні судження.
• Чи викладені судження експертів-науковців у відповідному стилі, до прикладу - в науковому?
• Чи можна підтвердити персональне авторство окремих експертів або визначити назву спільноти медиків-науковців?
• Яка кваліфікація та авторитет у цієї спільноти медиків-науковців у професійному середовищі?
• Які факти та дослідження спростовують / підкріплюють шкідливість ідеї ЗСЖ?
• Які факти та дослідження вказують на існування, популярність та поширеність ідеї ЗСЖ?
Запитання по впливу.
• Наскільки стійке та обґрунтоване моє сприйняття ідеї ЗСЖ?
• Чи впливає на якість мого життя наявність або відсутність у мене визначеного ставлення до ідеї ЗСЖ?
Під час складання цих запитань та пошуку відповідей на них, а я нагадаю, - ви ще нічого не вдіяли і навіть не відчуваєте дискомфорту, а просто досліджуєте тезу, ви викриєте дезінформуючи складові, оціните пропагандистські зусилля авторів та залишите без уваги їх агітаційну риторику.
Чи можна застосовувати такій підхід для більш складних та гострих тем, до проблематики інформаційної війни, подій політичного та світського життя тощо? Звичайно, так.
Але, перед тим як піти таких шляхом, визначте для себе пріоритетні теми, які будуть заслуговувати вашої поглибленої уваги.
Тут допоможе відверта відповідь самому собі на запитання: Чи впливає на якість мого життя наявність або відсутність у мене визначеного ставлення до цієї теми? І якщо ваша відповідь – ні, не витрачайте час навіть на спостереження за цією темою. І саме в такій спосіб ви значно обмежите вплив злоякісної пропаганди та дезінформації як на себе, так і на ваше оточення.
Користуйтеся.