Що вважати дезінформацією у власному просторі комунікації?
Тлумачення поняття дезінформації та дотичних до теми термінів, допоможе визначити ймовірні цілі та наслідки використання дезінформації, а також окреслити можливі шляхи попередження її впливу.
Тлумачення поняття дезінформації та дотичних термінів
В свій час Рене Декарт радив людству ретельно уточнювати значення слів. На його думку, ця дія позбавила би світ половини усіх непорозумінь та помилок.
Дослуховуючись до Декарта, визначимо зміст та значення ключових термінів, важливих для теми.
Комунікація – це вид активності, форма діяльності, без якої важко уявити життя людини, існування суспільства або цивілізації. Якість комунікації впливає на якість життя окремої людини, а також груп та спільнот, до яких ця людина входить.
Комунікацію в цій статті можна сприймати як процес обміну інформацією між учасниками процесу.
Учасників процесу можна зазначити як інформаторів, а інформацію - як сукупність фактів та суджень.
Власний простір комунікації людина здатна формувати самостійно, долучаючи до нього інших людей або інформаційні джерела.
Також, людина може бути змушена перебувати в чужому просторі комунікації. Цей простір створює хтось інший. До прикладу, групи, до яких людина має приналежність за громадянством, статусом, зайнятістю, релігійними переконаннями, інтересами та ін. мають власні особливі комунікації.
Сприймаючи інформацію як сукупність фактів та суджень, можна означити дезінформацію як спотворення (викривлення), яке дезінформатор вносить в факти та судження.
Дезінформація – це інформація, факти та судження якої, містять в собі спотворення, внесені дезінформатором.
Спотворення – це дії, вчинені дезінформатором над фактами та судженнями, до прикладу: знищення, спрощення, видалення, усунення, викривлення, розладнання та ін.
Особливості та сфери використання дезінформації
Виходячи з того, що у кожної дезінформації є автор, можна зазначити, що сфери та особливості застосування дезінформації цілком пов’язані з цілями та завданнями автора-дезінформатора.
Дезінформацію можна зустріти та викрити в усіх сферах.
Вона може бути частиною пропаганди або політичної агітації, зустрічатися в маркетингу та PR- компаніях, бути складовою інформаційної війни або частиною комунікації військових, використовуватися злочинцями, представниками державних інституцій, політиками або дипломатами, зустрічатися в ЗМІ, науці, культурі та ін. І це не остаточний перелік.
Частіше за все, ціль дезінформатора - вчинити вплив на емоції, судження та дії особи, або групи осіб, з якими цей дезінформатор вступив у комунікацію.
Провідним завданням дезінформатора можна вважати те, щоб вплив дезінформації на особу викликав у неї саме ті емоції, сформував у неї саме ті судження, спонукав її саме до тих дій, які були заплановані та очікувалися дезінформатором. Це складне завдання.
Значно легшим для дезінформатора є завдання вплинути на щось одне, до прикладу - на емоційний стан. За досить короткий проміжок часу, емоції особи можуть трансформуватися в її дії, в достатньо прогнозовані дії, але вже без додаткових зусиль з боку дезінформатора.
Можна зробити проміжний висновок.
Особливість дезінформації полягає в тому, що вона спрямовано впливає на особу (учасників процесу комунікації) так, як запланував дезінформатор. Дезінформація намагається позбавити особу вибору щодо суджень, дій та емоцій, вона, так чи інакше, нав’язує особі сторонній сценарій, потрібні реакції.
Можливі шляхи попередження впливу дезінформації
Слушно поміркувати про можливі шляхи попередження впливу дезінформації.
Для початку, можна застосувати формулу «де вхід – там і вихід».
Якщо дезінформація своїм впливом позбавляє людину вибору щодо емоцій, суджень та дій, нав’язує свої реакції, то попередженням буде свідоме спостереження людини саме за власними реакціями, їх фіксація, оцінка та аналіз.
До прикладу, якщо отримана інформація миттєво викликає у людини яскраві емоції, таабо наштовхує її на чіткі висновки, викликає стійкі асоціації, таабо спонукає до конкретних дій – слід зафіксувати це, взяти паузу і дати оцінку інформації.
Що саме та як оцінювати в інформації?
Оцінювати слід якість та достовірність наявних фактів та суджень, що містить інформація, надійність джерела інформації та ін. Це окремий розділ спеціальних знань та навичок, якій змістовно представлений у відкритих джерелах в матеріалах на теми медіаграмотності та інформаційної гігієни.
Але перш за все, людині слід прислухатися до себе, та визначитися з тим, чи притаманні їй такі швидкі реакції, такі емоційні сплески або така чіткість та переконаність у судженнях саме в цій сфері. Чи дійсно це її власні реакції на інформацію?
Що можна вважати надійним підґрунтям для якісної оцінки та аналізу особою власних реакцій на інформацію? Усвідомлений світогляд, цілісна картина світу, розвинене критичне мислення та аналітичні здібності, фонове знання – це можливий, але не остаточний перелік. Це об’ємні та широко відомі поняття і в цьому пості не буде окремого їх тлумачення.
Але кожне з наведених понять не є сталим, кожне з цих понять має динамічну природу. Свідомо чи несвідомо, людина трансформує ці поняття під впливом часу та обставин або докладених зусиль.
В якості можливого підсумку
Важливо зазначити, що саме усвідомлені зусилля людини в роботі з цими поняттями (світогляд, картина світу, критичне мислення та аналітичні здібності, фонове знання), дозволяють їй сформувати власну стійку систему попередження впливу дезінформації в значущих для себе сферах та просторах комунікації.
