ЯК ЦЕ БУЛО… 80 РОКІВ ТОМУ…
Завідувач Покровського народного історико-краєзнавчого музею ім. П.І.Калнишевського, ГЛАДКОЧУБ Лариса Антонівна нагадала працівникам та мешканцям села про дні визволення села Покровське від фашистських загарбників.
"80 років тому, в лютневі дні 1944 року землю нашого села було звільнено від фашистських окупантів.
Ранок 9 лютого жителі села мали щастя обіймати своїх визволителів – хоробрих воїнів. Війська 4 Українського фронту пройшли важкий та небезпечний шлях, від Ушкалки через плавні, в яких гітлерівці залишили засідки з числа зрадників – так званих «Власівських козаків».
У ніч з 8 на 9 лютого Покровці не спали, вони чули гул бою у місті Нікополь і чекали на визволителів.
Як тільки розвиднилося багато Покровців рушило на човнах на протилежний берег річки Підпільної. Вони допомогли передовим підрозділам 4 Українського фронту швидко переправитися через річку Підпільну. Це були бійці 333 та 61 стрілецьких дивізій. Воїнів 243стрілецької дивізії Покровчани зустрічали хлібом та сіллю. Зі сльозами на очах . Підполковник Гашинський, який командував першими підрозділами, які ввійшли в село розмістилися в хатах Шепотинника. На пости були виставлені колишні партизани Покровських плавень. Розгорнулися бої в районі школи і церкви, і було взято в полон більш як 250 ворожих офіцерів і солдат, 560 гвинтівок, 15 кулеметів, 16 мінометів, 50 видів зброї різного калібру, 335 автомашин, 250 мотоциклів, 2 склади.
Кулеметники ГОРЯЧКО , ЩУКЛІН , ВОЄВУДСЬКИЙ, СКИДАН, не зважаючи на втому йшли далі. За командою Малухіна пішли просічувати вулиці. Німці тікали. На околиці села знову зав’язався бі2й, в якому загинув командир взводу Малухін. При визволені села загинуло смертю хоробрих більше, як 150 солдатів і офіцерів.
В роки 2 світової мужність і героїзм проявили сотні наших земляків.
Свято шанують жителі Покровського пам’ять про воїнів-визволителів та їх командира майора Пройдіна, які загинули в бою за визволення села у 1944 році. Наше село було окуповане німцями 907 днів.
- Окупація – це 397 чоловік прогнаних етапом;
- Це Покровська тюрма «Чорний ворон», де жахливим місцем стали кручі річки Підпільної;
- Більше 1000 чоловік молоді було вивезено в рабство до Німеччини;
- Окупація – 24 розстріляних партизан;
- 91 чоловік розстріляно біля Грушок;
- 27 чоловік розстріляно на території колгоспу імені Котовського;
Сьогодні ми з теплом і любов’ю згадуємо подвиг захисників та визволителів рідного села. Ні біль важких втрат, ні радість великих перемог не забулися за цей час, адже пам’ять про подвиг наших батьків, дідів, братів і сестер та вдячність за життя на вільній землі не мають історичного терміну давності – вони вічні.
Ми вшановуємо пам’ять усіх тих, хто ціною свого власного життя дозволив нам жити в мирній країні і звільнив її від фашизму, ми зобов’язані поважати минуле.
Ми завжди будемо пишатися подвигом Героїв України, усіх, хто боровся за свободу.
Пам’ятаймо, на якій героїчній землі ми живемо. Хай сила нашої землі допомагає долати нам труднощі, яких сьогодні, на жаль, багато у нашій державі.
Ми сильні духом і вірні ідеалам добра і справедливості і це в українців назавжди!" сказала ГЛАДКОЧУБ Лариса Антонівна.
Після спогадів про відважних воїнів-визволителів гості музею поклали квіти до меморіалу пам'яті загиблих захисників.
